Розділ 31. Неприємні відчуття

Аліканта

Аліка була рада, що їй вдалося так вдало ретируватися з кабінету Кайрена. Серце все ще шалено калатало, а в голові панував справжній безлад із суперечливих думок і почуттів. Вона ледве стримувалася, щоб не торкнутися палаючих щік. Він знову опинився надто близько, небезпечно близько, і від цього ставало ще важче зберігати тверезість думок.

Чому її так тягне до нього? Чому достатньо одного його погляду, одного випадкового дотику, щоб усередині все переверталося? Чому тіло щоразу зрадницьки реагує раніше, ніж встигає втрутитися здоровий глузд? Вона згадала його голос, тихий і низький, його погляд, від якого ставало важко дихати, тепло його рук. І від цих спогадів серце забилося ще швидше. Добре хоч розум досі залишався тверезим і вчасно змушував її схаменутися. Бо якщо він ще намагався чинити опір, то все інше вже давно капітулювало перед цим чоловіком. А це було небезпечно, дуже небезпечно. Особливо тому, що вона починала підозрювати: Кайрен веде свою власну битву з собою і все ближче до поразки в ній.

За пару метрів від кімнати королеви, Аліканта зупинилася, привела себе до ладу та вирівняла подих. А коли повністю зібралася, ввійшла до покоїв Алії. Королева з нетерпінням вже чекала, і щойно її побачила, потягнула до найближчого дивану.

- Розповідай мені все детально! Що ви знайшли, хто той чоловік? – посипалися питання. – А то король нічого не хоче говорити, вважає, що мені не можна хвилюватися, але коли мене поїдає цікавість, то я ще більше хвилююся, - випалила Алія на одному подиху.

- Ваша Величносте, з радістю все розповім.

Аліка і справді все детально переповіла, не згадуючи лише про їхні з Кайреном пригоди в підсобці, шафі та його кабінеті. Королеві зовсім не обов’язково було знати такі подробиці. Алія уважно вислухала її, поставила кілька уточнювальних запитань, а потім оголосила, що досить сидіти в покоях.

- Пора прогулятися. Я вже занадто засиділася тут.

На прогулянку взяли ще двох фрейлін - Діану Волтар і Сесілію Лугард. Дівчата без упину щось обговорювали, перескакуючи з однієї теми на іншу, і Аліканта навіть зраділа можливості трохи відпочити. Вона йшла трохи позаду, насолоджуючись теплим днем і тим рідкісним спокоєм, який нарешті запанував навколо. Та в якийсь момент уривок розмови все ж привернув її увагу.

- Кажуть, на осінній бал прибуде делегація з Арденії, - захоплено промовила Сесілія. - І серед гостей буде їхній спадкоємець.

- Той самий принц? - пожвавішала Діана. - Я чула, що він надзвичайно вродливий.

- А ще неодружений, - багатозначно додала Сесілія.

- Це правда Ваша Величносте?

- Що принц прибуде чи що він неодружений? – усміхнулася королева.

- І те і інше, - випалила Сесілія.

- Поки достеменно невідомо чи буде Його Світлість чи обмежаться послом. А щодо його сімейного статусу, то він в активному пошуку дружини.

Дівчата мрійливо ахнули. Аліка мимоволі закотила очі. Дивно, як навіть державні справи придворні дами примудрялися зводити до пошуків наречених. Проте наступні слова змусили її прислухатися уважніше.

- Але і в нас багато вільних чоловіків. Наприклад Його Світлість Кайрен Дорейн. Такий мужній і вродливий. Щоразу як його бачу, ледве свідомість не втрачаю, - промовила Діана, а інша фрейліна підхопила на пів слові.

- І справді, хотіла б я стати його дружиною, але він навіть не дивиться в бік незаміжніх дівчат.

- Можливо, просто ще не зустрів ту саму, - мрійливо припустила Діана.

- Або надто закоханий у свою роботу, - засміялася Сесілія.

Аліці раптом стало так неприємно, наче всередині щось боляче кольнуло. Адже вони не говорили нічого поганого. Навпаки, лише захоплювалися ним, і в цьому не було нічого дивного. Кайрен був вродливим, сильним, впливовим чоловіком, одним із найзавидніших наречених королівства. Тоді чому їй так хотілося, щоб вони припинили цю розмову? Аліканта невдоволено стиснула губи й відвела погляд убік. Вона зовсім не мала права сердитися. Кайрен не належав їй. Він міг одружитися з будь-якою з цих дівчат, навіть попри клятву вірності королю. Для чоловіків клятва мала більш м’який варіант, вони могли одружуватися виключно для продовження роду, якщо богиня війни дасть дозвіл. Від цієї думки на душі стало ще гірше. І що найдратівливіше - вона чудово розуміла причину свого настрою. Просто не хотіла визнавати її навіть перед собою.

Прогулянка підходила до кінця, Алія повернулася в свої покої і наказала подати вечерю, на яку мав приєднатися король. Тому щойно він з’явився, Аліка могла піти до себе, що вона і хотіла зробити, якби її не перестрів посеред дороги Кайрен. Він виглядав змученим, видно допит сильного його вимотав. Дівчина вже хотіла обійти його й рушити далі, але чоловік не відступив убік.

- Все ще ображаєшся? – запитав.

- Ні! – твердо відчеканила.

- Точно?

- Так!

Якийсь небагатослівний у них виходив діалог, видно було, що і чоловіку він не особливо подобається. Знову хотіла його обійти, але Кайрен не дозволив.

- Хочеш дізнатися, про що розповів зрадник? – лукаво посміхнувся, от же, знає чим її зацікавити.