Розділ 29. Подвійна знахідка

Аліканта

Це була звичайна жила кімната, яка мало чим відрізнялася від сотні інших в палаці, але імпульс йшов саме звідси, Аліка була у цьому впевнена. Роззирнулася довкола: масивний дубовий стіл, велике ліжко під балдахіном, шафа, вмивальня, картини, гобелени на стінах, важкі портьєри. Помітно було, що тут давно ніхто не жив, навколо шарами лежав пил, а у кутках висіло павутиння. Слуги давненько сюди не навідувалися, певно думали, що так як у цьому крилі більшість складських приміщень, то у цю кімнату нікого не поселять і можна не виконувати добросовісно свої обов’язки.  Кайрен також уважно все оглядав, з-під нахмурених брів. Цікаво, чому він сердиться?

- Як думаєш, де тут може бути сховок? – запитав.

Аліканта ще раз про сканувала приміщення, вивчаючи кожну деталь. Якби можна було знову застосувати той пошуковий імпульсний конструкт, це б спростило справу, але було надто ризиковано. Тому сподіватися вони могли лише на власну інтуїцію і розум. Обережно рушила оглядати приміщення ще раз, але Кайрен її випередив.

- Дивись, тут скрізь товстий шар пилу, але на одній стороні рами його майже нема, так наче її регулярно зачіпають.

Дівчина наблизилася до чоловіка і уважно подивилася на картину.

- І справді, надто чисто, - підсумувала вона. – Спробуймо відсунути її.

- Але спочатку треба перевірити на сигналки. Артефакт можуть охороняти.

Кайрен застосував якийсь конструкт і детально почав досліджувати простір, через мить вилаявся.

- Тут надто важке охоронне закляття. Потрібно багато часу щоб його зняти і то не впевнений, що вийде це зробити непомітно, аж надто хитромудре плетіння.

- Спробуй, я думаю все вийде, - заохотила Аліканта.

Чоловік кивнув і взявся до роботи, дівчина тим часом ще раз роззиралася кімнатою, трохи походила, посиділа на краю ліжка, знову походила. Час йшов надто повільно. Вона бачила як зосереджено Кайрен малював у повітрі якісь руни, підживлюючи їх магічною енергією, і вони починали світитися голубим світлом. Дівчина йому не заважала і не відволікала, хоча багато що хотіла запитати, бо розуміла, що будь-яка помилка може привести до катастрофи. В якусь мить почула гучні кроки, що розносилися луною по коридору. Об’єкт звуку наближався, і в Аліканти з’явилося передчуття, що зараз він увійде сюди. Підбігла до Кайрена і прошепотіла:

- Сюди хтось йде, треба заховатися і поспостерігати, можливо це зрадник.

Кайрен невдоволено звів брови, і його лоб пронизали зморшки.

- Аліко, знову твої фантазії, так сподобалося бути зі мною в закритому обмеженому просторі? Ти…, - договорити він не встиг, бо почув як хтось береться за ручку і ще мить й увійде до кімнати. – У шафу, швидко.

Схопив за руку й потягнув Аліканту за собою до рятівного приміщення. І знову вони опинилися тісно притиснуті в обмеженому просторі шафи. Серце колотило з неймовірною швидкістю, знову його запах і близькість паморочила голову, підкидаючи картинки зовсім нещодавніх подій. Його подих на її губах, просто магнетичне притягнення. Вона вже не могла заперечити той факт, що їх надто тягне одне до одного. Аліка не назвала б це коханням у прямому значенні цього слова, а от захопленість, тяга – більше підходить до їхніх стосунків.

Двері тим часом розчинилися пропускаючи всередину чоловіка. А дівчина припала до шпарини аби роздивитися незнайомця. Він був невисокий, повненький, в дорогому камзолі і чоботах із золотими пряжками, що при кожному кроці видавали дзвінкий брязкіт. Незнайомець рушив до картини, зняв її і почав малювати руни зняття охорони. Почувся легкий писк, охоронний контур останній раз блиснув і згаснув, відкриваючи погляду неглибоку нішу в стіні, з якої дістав невеликий камінь, поклав на нього руку і почав бурмотіти якісь слова, розчути які Аліка не могла. Кілька секунд нічого не відбувалося, а тоді почувся голос незнайомця.

-  Ваша Світлосте, я невинний. Графа Моргана і віконта Лемборга заарештували через їхню самовпевненість і необережність.

Що відповідав головний вони не чули, бо артефакт зв’язку розшифровував повідомлення лише тому, хто тримав його в руках, але вже за мить чоловік змінився на обличчі, постав більш самовдоволеним і впевненим в собі.

- Ваша Світлосте, все зроблю як ви накажете. Завтра ми впустимо людей у палац, для цього все вже підготовлено.

Аліка з Кайреном переглянулися. Зрадники починають діяти і до від’їзду з палацу необхідно нарешті вирішити хоч цю справу. А ще потрібно було зрадника заарештувати та допитати. Дівчина наблизилася до вуха чоловіка і прошепотіла:

- Його треба зараз брати!

- Не вийде, мій резерв майже на нулі, якщо він застосує якийсь конструкт, навіть щит створити не зможу, - заперечив, але Аліканта з ним згідна не була.

- Він втече, а потім не буде жодних доказів аби його заарештувати офіційно.

- Докази знайдемо! – стояв на своєму.

- Я можу магічно страхувати, поки ти застосуватимеш фізичну силу.

Кайрен обхопив її за талію і притягнув до себе, вона чула стукіт його серця і збитий гарячий подих, що обпалював її щоку.

- Я не хочу аби ти так ризикувала, Аліко! Ми не знаємо його потенціал як мага, краще зачекати.