Кайрен
По приїзді до палацу Кайрен одразу взявся до справ. Першим із доповіддю з’явився верховний магістр, який уже встиг дослідити залишкові магічні сліди й мав, що розповісти.
- Лорде Кайрене, ми провели детальний аналіз і маємо такі результати. Прорив на кордоні та магія, зафіксована на місці нападу, ідентичні. Але вона… дивна. Невідомі використовують незнайомі нам конструкти, тому створити пошуковий магічний слід майже неможливо. Втім, ми працюємо над цим.
Кайрен коротко кивнув, уважно вислухавши.
- Добре. У мене є для вас ще одне завдання, - промовив він і дістав з кишені аркуш, списаний символами. - Ми знайшли це на місці події. Спробуйте розшифрувати або хоча б визначити, якому народу належать ці знаки.
Магістр узяв аркуш і уважно його оглянув, нахмуривши брови.
- Я спробую, лорде, але одразу попереджаю - це може зайняти чимало часу. Раніше я не стикався з подібним шифром.
- Мені потрібен результат, магістре, - спокійно відповів Кайрен. - Якщо це все, ви вільні.
Той схилив голову й вийшов, а вже за кілька хвилин до кабінету зайшов голова служби безпеки з черговим звітом.
- Лорде Кайрене, - чітко промовив він. - У палаці все спокійно, жодних надзвичайних ситуацій не зафіксовано. Щодо розслідування стосовно зрадників корони, то служниця помилилася щодо самої особи, але ми маємо його портрет, записаний з її слів. Ось… - простягнув Кайрену намальований портрет.
Чоловік уважно його розглядав і як не дивно не міг пригадати жодної схожої людини. Але як таке можливо, якщо цей чоловік хоча б раз з’являвся при дворі, то точно б мав комусь потрапити на очі, окрім служниці.
- Дійте обережно, опитайте аристократів, можливо хтось його впізнає. Та і слуг також, часто вони ще більш цінні джерела інформації.
Щойно чоловік пішов Кайрена викликав до себе король, хотів послухати як рухається розслідування.
- Вдалось щось дізнатися про напад на королеву? – відразу запитав Його Величність.
- Ми працюємо над цим, однак є відомості, що ці люди не з нашої держави. На місці подій і на кордоні зафіксована однакова, невідома нашим магам, магія. Однак у нас є їх два артефакти: кулон і брошка. Кулон знайшли на місці події, а брошка виявилася серед речей Її Величності, однак обидві речі точно з однієї колекції і на них написані невідомі нам руни, які ніхто не бачить окрім Аліканти, охоронниці королеви. Вона переписала їх на листок і я вже передав його в роботу магістру. Сподіваюся на позитивний результат.
- А ця дівчина, Аліканта. Ти її перевірив? Вона ніяк не пов’язана з цими людьми, причетними до нападу?
- Ні, Ваша Величносте, Аліканті можна довіряти, за весь час, що я за нею спостерігаю вона показала себе лише з найкращого боку.
Про ту ситуацію на полі бою чоловік змовчав, не хотів підставляти дівчину, хоч і сам собі здивувався, бо раніше б точно не став таке приховувати від короля.
- Все одно за нею наглядай, нікому не можна повністю довіряти.
- Як накажете, Ваша Величносте.
- Щодо тієї історії з податками, люди отримали компенсацію в повному обсязі? Мають ще якісь скарги?
- З компенсаціями владнали, люди задоволені, на місця зрадників, призначені надійні люди, які не будуть зловживати своїм службовим становищем заради збагачення.
- У мене до тебе ще буде завдання, підготуй листа до сусіднього королівства, потрібно навідатися до них з візитом. Головне питання, яке мене цікавить це заключення торгівельних угод на магічну руду. Правитель там у них специфічний і потребує особливого підходу.
- Добре.
Кайрен одразу взявся за виконання завдання, але раптом на порозі помітив Аліку. Вона спокусливо посміхалася, а тоді видала таке, від чого всередині чоловіка щось раптово стиснулося, відгукнувшись незнайомим досі відчуттям.
- Може, я скучила.
Кайрена наче вдарили під дих, він навіть, здається, поперхнувся повітрям і ошелешено подивився на неї. Скучила? Вона знущається? Та разом зі здивуванням у ньому піднялося ще щось інше таке тепле і майже небезпечне. Несподівана радість і гостре бажання, щоб вона говорила це серйозно, а не гралася з ним, як завжди. Сама думка, що Аліканта може сумувати за ним, думати про нього… кохати… дивно зігрівала зсередини.
- Жартую! Ти змусив мене пообіцяти не лізти в лабіринт пам’яті самій, а сам не поспішаєш виконувати свою частину, - перейшла в наступ Аліка і вже спокійніше додала: - Мені потрібно все згадати, інакше я не зможу скласти цей пазл докупи.
Кайрен відчув розчарування, ну звісно дівчина прийшла у справі, а він уже встиг собі зайвого надумати. Сам же створив собі проблему, а тепер доведеться виконувати домовленість і допомагати їй повертати спогади. Хоча він навіть радий був, бо зможе більше проводити з нею часу, а це останнім часом дуже йому подобалося. Він лише на мить уявив, що може статися з людиною, якщо вона порине у лабіринт без підстраховки. І кров холола в жилах. Це страшні сцени, свідком яких уже був раніше. Людина не зможе сама вибратися з лабіринту і за короткий час втрачає себе повністю, тіло не помирає, бо серце продовжує битися, а от свідомість повністю затьмарювалася. Кайрен уважно подивився на неї, а тоді кивнув.
#77 в Фентезі
#355 в Любовні романи
#82 в Любовне фентезі
сильна героїня та зухвалий герой, вибір між обов'язком та коханням, золоті_фантазії
Відредаговано: 03.06.2026