Розділ 9. Джерело роздратування

Кайрен

Кайрен був злий і сам не знав чому так лютував. Ця руда його дратувала, вона надто гарна, надто спокуслива, надто… надто ваблива. А це її спантеличення від його напівоголеного вигляду взагалі чоловіка веселило. Додавало їй ще одну характеристику – надто недосвідчена, але цей факт, як не дивно, не викликав роздратування, а навпаки радував Кайрена. Хоча яке йому взагалі діло до її досвідченості.  

Учорашній день видався надто важким. Король викликав Кайрена до себе і повідомив, що, можливо, вдалося натрапити на слід голови змовників.

Кілька місяців тому проти Каеля І організували змову. Хтось намагався повалити чинного короля і посадити на трон маркіза Велера - далекого родича королівської династії. Завдяки Алії заколот вдалося вчасно викрити, більшість учасників заарештували, але той, хто стояв за всім цим, безслідно зник. Під час допитів ніхто так і не назвав його імені.

Тепер з’явилася нова зачіпка. Одна зі служниць стверджувала, що випадково бачила чоловіка, який заходив до таємної кімнати змовників, а згодом зустріла його знову вже у палаці. Вона не була впевнена до кінця, лише казала, що помітила схожість. Свідчення залишалися нечіткими і радше скидалися на припущення, але перевірити їх усе одно було необхідно.

Потім з’явилася ще одна проблема, і король знову терміново викликав Кайрена до себе. На одному з кордонів королівства зафіксували сильний виплеск магії. Здавалося, ніби там відкривали портал, але хто саме перемістився, з’ясувати не вдалося. Каель наказав відправити до кордону найкращих магів, аби ті дослідили магічний фон і негайно доповідали про будь-які зміни.

Під вечір чоловік морально вимотався настільки, що вирішив трохи скинути напругу тренуванням. Віджався від підлоги разів п’ятдесят, стягнув мокру від поту сорочку і вже збирався йти прийняти ванну, коли з’явилася ця руда заноза. Кайрен мимоволі посміхнувся, згадавши її наляканий погляд і спробу тихо ретируватися. Тоді він досить вдало над нею пожартував, навіть не підозрюючи, що дуже скоро вона використає ту саму тактику проти нього.

Увесь наступний день він не міг викинути її з голови. Щоб хоч трохи провітрити думки, пішов фехтувати. Раніше це завжди допомагало, але не сьогодні. Кайрен різко розсік мечем повітря і раптом відчув на собі чийсь пильний погляд. Обернувся і ледь не вилаявся. Знову вона. Аліка робить це навмисно?

У ній щось змінилося з учорашнього дня. Вона виглядала впевненішою, більше не ніяковіла і замість того, щоб розгубитися від його слів, пішла у контрнаступ. А ці її пальці на його розігрітій шкірі… Кайрен тихо простогнав вголос. Чому замість звичного роздратування через таку зухвалість він відчув зовсім інше? Дивне, небажане збудження від самої її близькості.

Аліканта

Аліка поверталася до кімнати задоволена і навіть трохи пишалася собою. Вона таки змогла збентежити цього нахабу, і, як виявилося, зробити це було не так уже й складно. Хто б міг подумати, що звичайний дотик викличе таку бурю емоцій, і в нього, і в неї самої.

Дівчина ще раз прокрутила в голові все, що сталося, ніби в уповільненій зйомці. Як би не намагалася заперечувати, але торкатися до нього їй сподобалося. І це дратувало чи не найбільше. В усьому іншому Кайрен був просто нестерпним: занадто суворий, занадто самовпевнений, занадто гоноровий. Хоча, якщо вже на те пішло, становище вони займали фактично однакове: він був помічником короля, а вона - королеви.

За вечерею Алія повідомила, що за кілька днів вони вирушать до родового маєтку Ді’Валер, аби розпочати там ремонтні роботи. Аліці ж потрібно було все підготувати до від’їзду і скоординувати деталі з Кайреном, що дівчину зовсім не потішило, а також подбати про безпечну подорож.

Увесь наступний день минув у підготовці до поїздки, і зрештою вона все-таки змусила себе піти до чоловіка. Кайрена Аліка знайшла у внутрішньому дворі, де він щось обговорював із кількома воїнами. Помітивши дівчину, чоловік коротко кивнув підлеглим, і ті швидко відійшли, залишивши їх наодинці.

- Скучила за мною так швидко? – хитро прищурився він.

- Не дочекаєтесь, - одразу відказала дівчина. - Я прийшла у справі.

- Уже страшно.

Аліка лише закотила очі, але цього разу не стала сперечатися.

- Ми з Її Величністю їдемо до маєтку Ді’Валер. Потрібно організувати супровід.

Кайрен миттєво посерйознішав.

- Коли?

- За два дні.

- Замало часу, - насупився він.

- Наче це я вирішувала, - різко відрізала вона.

Він кілька секунд мовчав, про щось думаючи, а потім кивнув.

- Я особисто очолю загін.

Аліка здивовано підняла брови.

- Особисто?

- Після того, що сталося на кордоні, я не довірю вашу безпеку будь-кому - його голос звучав рівно і спокійно, але дівчина чомусь занадто гостро відчула ці слова. Наче він говорив не лише про обов’язок.

Кайрен уважно подивився на неї.

- Щось не так?

- Ні… Просто дивно чути від вас настільки турботливі фрази.