Запах крові

I

Дощ ішов тихо — дрібний, холодний, неприємний. Газові ліхтарі уздовж брукованої вулиці мерехтіли крізь вологий туман, розмазуючи світло по чорному каменю.

Каель фон Рейнхардт йшов без поспіху.

Чорна уніформа імперської академії виглядала бездоганно навіть під зливою. Парасоля лежала на плечі під правильним кутом, а тростина в його руці повільно описувала ліниві кола — від нудьги, не більше.

Місто спало.

На поясі висіла шпага — тонка, елегантна. У внутрішній кишені піджака спочивав револьвер. Звичний набір студента академії.

Каель зупинився. Через запах.

Різкий металевий запах. Він пробився крізь вологе повітря і дим ліхтарів.

Кров.

Його губи майже непомітно торкнулася тінь усмішки — не радісної, а скоріше зацікавленої.

Він змінив напрямок.

Провулок зустрів його темрявою, тісною і сирою. Вода стікала зі стін, крапала в калюжі, і десь глибше чулося, як щур шкребе по каменю.

Тіло лежало біля цегляної стіни.

Жіноче. Висушене. Шкіра натяглася над кістками, бліда і холодна, а обличчя застигло в дивній, майже радісній гримасі — якби вона зовсім недавно сміялася, прогулюючись вечірніми вулицями, і раптом… зупинилася. Волосся розсипалося навколо голови мокрими пасмами, а легка сукня спадала по силуету, підкреслюючи тендітність і молодість. На шиї виднілися сліди від укусу, кров ще не встигла повністю просочити тканину, а сама шия була скручена — напад стався ззаду, і смерть настала миттєво. Тіло залишалося лише порожньою оболонкою, а різкий запах крові розсіяв останній натяк на життя.

Каель повільно опустив парасолю. Краплі почали падати йому на плечі.

— Цікаво, — подумки мовив Каель, розглядаючи тіло.

Запах крові вів далі, глибше у темряву, але Каель вирішив не ризикувати. Він зробив кілька кроків назад, оцінюючи провулок, поки той не залишився позаду, захований у тіні старих будівель.

Каель підняв парасолю, вирівняв плечі, і його кроки стали впевненими, знайомими. Він рушив знайомою вулицею в сторону свого дому — старого кам’яного маєтку, який батько надав йому на час навчання в Академії. Холодне нічне повітря, дощ і туман залишилися позаду, але запах крові ще довго пульсував у його думках.