Розділ 10. БЕН

Нічний Нью-Йорк прекрасний. Місто-мільйонник, мегаполіс. Місто вічного руху, де щодня відбувається зло — пограбування, убивства, насильство. І все ж, попри це, воно світиться променями надії, чогось світлого й майже незбагненного.

Саме так думав Бен, стоячи на краю високого хмарочоса, де чекав на своїх колег.

Він стояв нерухомо, вдивляючись униз і мовчки насолоджуючись панорамою, що розгорнулася під ним.

Шумне місто жило своїм життям. Унизу люди поспішали у справах, навіть не здогадуючись, що за ними хтось спостерігає. Над ними сяяли зорі. А під зорями хтось керував їхніми долями.

— Якого дідька ми приперлися сюди, Бене? Зараз золотий час. Місто кипить. Щохвилини щось стається — і все це нам на руку. Це той момент, який потрібно ловити й тягнути до себе.

— Нам потрібно поговорити, Ніколь.

— Про що, Бене? Про те, що під тобою тріщить земля і твоя влада вже не така міцна, як раніше? Чи про те, що такі, як я — амбітні й молоді — вже наступають тобі на п’яти?

— Ніколь, ти завжди мала дивну харизму. І вона ніколи не приводила тебе ні до чого доброго.

Вона істерично засміялася. Її сміх був різкий, ламаний, неначе виривався з глибини чийогось зламаного розуму.

— О Боже, Бене, твоє почуття гумору, як завжди, на висоті. До речі, ти не бачив моїх двох підопічних? Глена й Шона? Я цілий день не можу їх знайти. Можливо, десь затаїлися в пеклі… Хоча не розумію, навіщо. Сьогодні в місті стільки роботи.

Бен мовчки дивився на неї.

— Думаю, твоїм підопічним настав кінець.

— Що ти маєш на увазі, Бене? Я щось не розумію.

— У прямому сенсі, Ніколь. Їх немає в пеклі. Їх немає в Нью-Йорку. Їх більше немає ніде.

Вона на мить завмерла.

— Якийсь дурний жарт. Ти покликав мене на цей хмарочос лише для того, щоб так безглуздо жартувати?

Бен повернувся до Ніколь. Уперше за весь час їхнього знайомства він побачив у її очах страх.

Він ніколи раніше не бачив страху в очах демона.

Можливо, це був той момент, коли приходить усвідомлення. Коли стає зрозуміло, що це кінець. І, можливо, Ніколь уже відчула, що її існування наближається до межі.

Вона зробила крок назад.

— Ти чогось боїшся, Ніколь?

— Ні. Чого мені боятися, Бене? Твоїх дурних жартів? Чи чергового способу залякування?

— Не знаю. Але в твоїх очах більше немає тієї іскри темряви, яка була кілька хвилин тому.

Вона мовчала.

— Можливо Ніколь , до тебе приходить усвідомлення, що це кінець.

— Кінець чого, Бене?

—Твого існування.

— Знову жарти? Я живу вічно. Я не можу померти.

Бен дивився на неї спокійно, майже холодно.

— Я скажу тобі лише одне. Ти була хорошим працівником пекельного підрозділу. Але на цьому твій шлях закінчується.

— Бене, я не розумію. Що взагалі відбувається?

У цей момент між Беном і Ніколь з’явився хтось третій.

Він виник нізвідки — без звуку, без тіні, без попередження.

Ніколь навіть не встигла зреагувати. Її рука смикнулася, ніби вона хотіла вдарити або захиститися, але було запізно.

Незнайомець підняв руку й спрямував її в бік Ніколь.

У ту ж мить її тіло підкинуло в повітря, немов його прошив невидимий розряд. Оболонка вигнулася дугою, піднявшись приблизно на пів метра над дахом.

Вона не могла ні говорити, ні рухатися. Лише пальці судомно тремтіли, намагаючись ухопитися за повітря.

Її очі широко розкрилися. Рот відкрився в німому крику.

І тоді Бен побачив те, чого ніколи за все своє існування не бачив.

Як помирає демон.

Не вигнання. Не зникнення. Не повернення в пекло.

Справжнє знищення.

Здавалося, що невидима сила повільно випалює її зсередини. Світло — чи, радше, темна енергія — почало виходити з її очей, з рота, з самої сутності. З кожної клітини її оболонки щось витікало.

І вся ця енергія спрямовувалася в руку незнайомця.

Він не рухався. Лише стояв і холодно приймав те, що поглинав.

Процес тривав не секунду. Не мить. Це тривало близько хвилини. Повільно. Неминуче. Безжально. Коли все закінчилося, незнайомець опустив руку.

Тіло Ніколь упало на дах.

І за кілька секунд її оболонка зникла, залишивши після себе лише одяг.

Тиша накрила дах. Бен не промовив ні слова. Він просто стояв і чекав.

Чекав, коли той… хто щойно знищив демона… повернеться до нього обличчям.

Незнайомець повільно повернувся до Бена обличчям.

Кілька секунд вони мовчки дивилися один на одного.