Між небом і подихом

214

Вона любить гарячу каву зранку,

Коли у тиші прокидається світ,

І, тихо сидячи на рідному ґанку,

Стирає з пам'яті минулого слід.

Вона не чекає марних обіцянок,

Не кличе тих, хто її серце розбив.

Зустріне світлий і оновлений ранок,

Забуде тих, хто не чекав і не любив.

Вже не зазирає в далеке минуле,

Свої образи залишає навічно в тіні.

Усі тривоги і жалі вже заснули,

І знову легко в спокійному сні.

Нікому більше не дозволить зламати

Той власний світ, що для себе звела.

Навчиться жити, пам'ятати й прощати —

Без гіркоти, без болю і без зла.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше