Колись ти розквітнеш, будеш щаслива,
Коли розіллється вечірній туман.
Усю твою втому змиє ця злива,
І стихне важкий, довголітній обман.
Повіриш ти знову у світлі надії,
Відкриєш душевне тепло для краси.
Розправлять свої ніжні крила всі мрії
В прозорих краплинах німої роси.
Ти знову всміхнешся безмежному світу,
Забувши назавжди про давній тягар.
В душі забринить тихий промінь від літа,
Як найдорожчий, омріяний дар.
І ти зрозумієш у тихому вчора:
Усе вже минуло, розвіявся жаль.
Обійме світанок торкнеться плеча,
І зникне назавжди глибока печаль.
Відредаговано: 15.10.2026