Між небом і подихом

213

Колись ти розквітнеш, будеш щаслива,

Коли розіллється вечірній туман.

Усю твою втому змиє ця злива,

І стихне важкий, довголітній обман.

Повіриш ти знову у світлі надії,

Відкриєш душевне тепло для краси.

Розправлять свої ніжні крила всі мрії

В прозорих краплинах німої роси.

Ти знову всміхнешся безмежному світу,

Забувши назавжди про давній тягар.

В душі забринить тихий промінь від літа,

Як найдорожчий, омріяний дар.

І ти зрозумієш у тихому вчора:

Усе вже минуло, розвіявся жаль.

Обійме світанок торкнеться плеча,

І зникне назавжди глибока печаль.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше