Між небом і подихом

212

Коли насуне грізна хмара

І небо вкриє сива тінь,

Вона згадається, як чари,

Серед порожніх, тихих стін.

Коли застукають краплини

По шибках темного вікна,

Згадаєш ти, лише її єдину,

Якої поруч, нажаль уже нема.

Згадаєш ти її усмішку

І теплі дні, що відцвіли.

Вона пішла давно у казку,

Де ви щасливими були.

Хай грозовою стане тиша

І в серце стука самота —

Вона тобі вже не напише,

Залишиться лиш пустота.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше