Між небом і подихом

211

Я вільно дихаю небес блакиттю,

Змиваю з серця залишки жалю.

Життя розквітне лиш цією миттю,

І кожен день я щиро полюблю.

Нема тривог, розпалися всі стіни,

Навколо — світлий і великий простір.

І лине спів спокійний, тихий, дивний,

Що кличе світлі спогади у гості.

Розправлю крила, що дрімали досі,

І полечу в замріяний розмай.

Вплете світанок промені у коси,

Відкриє серце свій чарівний край.

Минає біль, стихає вся утома,

Душа співає пташкою крилатою.

Я повертаюсь з любов'ю додому,

Де кожен подих стає великим святом.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше