Між небом і подихом

210

Покажи мені світ, де палає світанок,

Де вечір сріблить оксамитові сни,

Де тихо ступає ранку серпанок

У шепіт прозорий твоєї весни.

Покажи мені край, де зникають печалі,

Де мова джерел — як несказана суть,

Де смутку не знають омріяні далі,

А зоряні ріки у вічність ведуть.

Покажи мені світ, де кохання єдине

Розтоплює кригу зболілих сердець,

Де ніжністю дихає кожна хвилина,

А доля плете найсвітліший вінець.

Відчини мені простір безмежного дива,

Де згасне назавжди печаль і тривога,

Де буду і я невимовно щаслива,

Де нас поєднає єдина дорога.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше