Між небом і подихом

209

Вечірнє багаття за обрієм гасне,

Ми йшли навмання у небесні краї.

І небо відкрило нам диво прекрасне,

Де грають яскраві, живі ручаї.

Барвиста дуга пролягла над світами,

Умита прозорим, мов скло, дощем.

Земля залишилась далеко під нами

Із колишнім смутком і давнім плачем.

Не ведуть наші стежки сюди,

У висі небесній, де зорі ясні.

На райдузі заблукали назавжди,

І розчиняємось в тихому сні.

Ми стали частиною вічного сяйва,

Розмилися межі буденних думок.

І кожна тривога тепер уже зайва,

Коли ми у вічність зробили цей крок.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше