https://st.booknet.ua/uploads/covers/220/1777314794_94.jpg
Між небом і подихом
207
Ми віримо, що світ належить нам,
І не шануємо дарунків долі.
Ідемо напролом крізь пил і спам,
Лишаючи серця в німому болі.
Здається нам: тепло триває вік,
Що поруч завжди буде та людина.
Та невблаганний швидкий біг
Змиває все, як дощова лавина.
Хто не зберіг любові джерело,
Той розриває невидимі нитки.
І те, що душу гріло й берегло,
Іде назавжди в спалені мости.
Тепер пряма дорога вдалині,
Де вітер замітає всі сліди.
Хто залишав супутників у дні,
Самотньо йде до власної біди.
Відредаговано: 15.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
