Між небом і подихом

205

В твоєму серці загубитись можна,

Немов у лісі, де зникає час.

Там кожна стежка обережна,

Все далі кличе і чарує враз.

Там тихо-тихо опадають зорі

У потаємну глибину думок,

І в лагіднім безмежному просторі

Сплітає вечір зоряний танок.

Там кожен стукіт відгуком лунає,

Дарує спокій і солодкий щем.

Твоя душа від всіх тривог ховає,

Немов затишним, лагідним плащем.

І ти зворотнього шляху не знаєш,

Та й не шукаєш виходу назад.

В своїх обіймах цілий світ приймаєш,

Твоя любов — то наймиліший сад.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше