В твоєму серці загубитись можна,
Немов у лісі, де зникає час.
Там кожна стежка обережна,
Все далі кличе і чарує враз.
Там тихо-тихо опадають зорі
У потаємну глибину думок,
І в лагіднім безмежному просторі
Сплітає вечір зоряний танок.
Там кожен стукіт відгуком лунає,
Дарує спокій і солодкий щем.
Твоя душа від всіх тривог ховає,
Немов затишним, лагідним плащем.
І ти зворотнього шляху не знаєш,
Та й не шукаєш виходу назад.
В своїх обіймах цілий світ приймаєш,
Твоя любов — то наймиліший сад.
Відредаговано: 15.10.2026