Між небом і подихом
204
Не питай, чи дозволено в небо злетіти,
Коли серце тріпоче і кличе у вись.
Якщо крила дано — то не бійся летіти,
Лиш повір у себе й на небо дивись.
Хай лякають тумани і грози навколо,
І шепочуть байдужі, що впасти кортить.
Твоя воля — це світле, нескорене коло,
Де відважна душа над землею летить.
Твої крила не куплені в грішному світі,
Вони виткані з мрії, зі світла й тепла.
Ти віддавна навчився у зорянім житі
Бачити шлях, де колись темнота лише була.
Тож залиш усі сумніви, страхи й вагання,
Не шукай похвали в тих, хто не вміє любить.
Твоя віра — це перше й останнє причастя,
Твоя правда — у небі розправити мить.
Розсікай висоту, наче синій туман,
І не бійся втратити землю з-під ніг.
Бо для тих, хто у серці тримає океан,
Не існує у світі закритих доріг.
Відредаговано: 15.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
