Між небом і подихом
201
Не люблю пів правди, ні тихих «можливо»,
Що ховають за тишею справжні слова.
Краще правда гірка, але завжди правдива,
Ніж облудна усмішка, що душу вбива.
Або серцем палати, або відпустити,
Не тримаючи долю в полоні вагань.
Не навчилась я жити, щоб тихо здаватись,
Бо півкрок — це початок загублених грань.
Я не вірю в любов, що боїться вогню,
У довіру, яка озирається нишком.
Все велике зростає у світлі за тінню,
Бо не може душа жити правдою трішки.
Не люблю півтонів. Вони гаснуть, мов дим,
Не лишаючи серцю ні сили, ні крила.
Краще жити із болем, та бути живим,
Ніж усе проміняти на спокій без сили.
Відредаговано: 15.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
