. Згадай, як вечір дихав полином,
І час спинявся на самій межі.
Усе, що ми вважали давнім сном,
Живе в глибокій пам'яті душі.
Згадай ті дні, коли ясні зірки
Купали світло в тихій глибині,
Як крізь тумани, ночі і віки
Твій перший подих у ті дні...
Згадай про те, що долею дано,
Що на долонях висікли роки.
Ми знову п'ємо зоряне вино,
І час сплітає спалені рядки.
Згадай, як ніч малює силует
І зупиняє божевільний біг.
Ми розгадаєм давній секрет
На схрещенні завіяних доріг.
Згадай усе, до краплі, до межі,
Допоки ранок розжене пітьму.
Ми зазвучимо в тишині душі,
Вертаючи, собі і спокій, і весну.
Відредаговано: 15.10.2026