Між небом і подихом

197

Вмочу я пензель у палітру сонця,

На вибілене, ніжне кину полотно.

Тонкий мазок, що світить із віконця,

Де двоє п'ють забарвлене вино.

Кольорами дивних, несміливих слів

Окреслю контур твого силуету.

Щоб у тумані нічних берегів-снів

Він став основою цього сюжету.

Додам густого затишку олій:

Там вогник свічки, плед і кава,

І глибину твоїх щасливих вій,

Де грає фарба світла і яскрава.

І заблищить жива картина ця,

Де кожен штрих диктує серця стукіт.

Малюють два закоханих митця

Шедевр життя без болю і розлуки.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше