https://st.booknet.ua/uploads/covers/220/1777314794_94.jpg
Між небом і подихом
195
Шепотом намалюю свій світ,
Бо забракло повітря в грудях.
Там ламається внутрішній лід,
Про який не розкажеш людям.
Все під шкірою б'ється, тремтить,
Кожен нерв натягнувся струною.
Ця шалена, оголена мить,
Коли серце стає вишиною.
Я мовчу, але простір гуде,
Моя тиша — як буря в пустелі.
Цей малюнок ніхто не знайде
На холодній, чужій цитаделі.
Там безодня і світло на дні,
Там стискається простір від щему.
Всі почуття, що палю я в вогні,
Я вкладаю в цю тиху поему.
Шепотом... щоб ніхто не почув,
Як руйнуються стіни й кордони.
Я весь всесвіт у собі відчую—
І мовчання зриває канони.
Відредаговано: 15.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
