Між небом і подихом

194

Я підсиплю в каву трішки кардамону,

Зведу тебе з розуму без жодного закону.

Очі твої карі впали в мій полон,

Тепер я твій найсолодший сон.

Ой, не дивись убік, не шукай рятунку,

Скуштуєш один раз мого цілунку —

Й ходитимеш слідом, забудеш про все,

Тебе моя магія в казку несе!

Заплету у косу сонячне проміння,

Маю я від суму чарівне коріння.

Ти гадав, що вільний, наче вітер в полі,

А тепер слухняний моїй жіночій волі.

Усміхнуся хитро, поведу бровами —

Закружляє всесвіт від любові з нами.

Сам прийдеш під вікна, принесеш квітки,

Бо мої ці чари — раз і на віки!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше