Я підсиплю в каву трішки кардамону,
Зведу тебе з розуму без жодного закону.
Очі твої карі впали в мій полон,
Тепер я твій найсолодший сон.
Ой, не дивись убік, не шукай рятунку,
Скуштуєш один раз мого цілунку —
Й ходитимеш слідом, забудеш про все,
Тебе моя магія в казку несе!
Заплету у косу сонячне проміння,
Маю я від суму чарівне коріння.
Ти гадав, що вільний, наче вітер в полі,
А тепер слухняний моїй жіночій волі.
Усміхнуся хитро, поведу бровами —
Закружляє всесвіт від любові з нами.
Сам прийдеш під вікна, принесеш квітки,
Бо мої ці чари — раз і на віки!
Відредаговано: 15.10.2026