Між небом і подихом

187

Я усміхнусь тобі на біль,

Коли згасають ясні зорі.

Розсиплю спогади, як сіль,

У цьому мовчазнім просторі.

Нехай палає все кругом,

Я не покажу світу втому.

Захищу серце цим щитом,

Свого не видавши нікому.

У кожнім слові — таємниця,

У кожнім погляді — вогонь.

Я відпускаю цю в'язницю

Та відпускаю вже долонь.

Тож попри тугу чи жалі,

Дивлюсь у небо гордо й сміло.

Лишаю смуток на землі,

Щоб серце більше не боліло.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше