https://st.booknet.ua/uploads/covers/220/1777314794_94.jpg
Між небом і подихом
186
У неї такі тихі-тихі очі,
Мов океан після штормів.
Вона пройшла крізь довгі ночі,
Крізь біль утрат і тягар днів.
Коли душа була на зламі,
І грім над нею гуркотів,
Вона не впала під вітрами —
Зростала всупереч їм всім.
Тепер вона — неначе сад,
Що після граду знов розцвів.
Не озирається назад,
Бо в серці вистачає сил.
Минуле відпустила птахом
У небо чисте й голубе.
Іде своїм щасливим шляхом,
Несе у серці лиш себе.
Відредаговано: 15.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
