Між небом і подихом

183

Світ переповнений жінками,

Вони як зорі в небесах:

Одні — з гарячими серцями,

Інші — з таємницею в очах.

Є ті, що тихі, наче осінь,

Несуть спокій у кожен дім.

А є бурхливі, ніби просинь,

Що ваблять спалахом своїм.

Одні — як книжка таємнича,

Де кожен розділ — дивина.

В інших — краса така велична,

Що п’янить серце без вина.

Хтось прагне затишку і тиші,

А хтось — підкорює світи.

Та комусь вони найближчі -

Для тих, хто зміг свою знайти.

Хтось має вдачу солов’їну,

А хтось — характер, мов граніт.

Але без них, хоч на хвилину,

Умить замре весь білий світ.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше