Між небом і подихом

182

Вона тримає половину неба,

У русі кожнім — легкість і краса.

Їй доказів тривожних геть не треба,

Щоб посмішкою гріти небеса.

У її погляді — глибокий спокій,

Незламний стержень, сила без межі.

Вона створює свій Всесвіт широкий,

Де непотрібні жодні міражі.

Її стихія — це свобода й воля,

Сама керує бігом власних днів.

Вже не чекає, що посміхнеться доля,

Бо кожен крок — це впевнений мотив.

Іде вперед — усміхнена, красива,

І залишає чіткий, гордий слід.

Вона і є оця велична сила,

Що так упевнено тримає світ.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше