В її очах палкі зірки
Плетуть таємні візерунки,
І затихають гомінкі
Вітрів вечірніх поцілунки.
Там неозора глибина
Ховає всесвіту тривоги,
І розступається стіна -
Для чистої її дороги.
Вона ступає по землі,
Несе тепло свого світанку,
І гаснуть смутки у імлі,
Що залишається до ранку.
І лине музика ясна,
Вона приносить дивну казку,
Бо ця мелодія — вона,
Дарує всім тепло і ласку.
Відредаговано: 09.10.2026