Між небом і подихом

181

В її очах палкі зірки

Плетуть таємні візерунки,

І затихають гомінкі

Вітрів вечірніх поцілунки.

Там неозора глибина

Ховає всесвіту тривоги,

І розступається стіна -

Для чистої її дороги.

Вона ступає по землі,

Несе тепло свого світанку,

І гаснуть смутки у імлі,

Що залишається до ранку.

І лине музика ясна,

Вона приносить дивну казку,

Бо ця мелодія — вона,

Дарує всім тепло і ласку.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше