Вона така як є — не грає ролі,
Не носить масок, вигаданих див.
Її душа гартована в глибокій болі,
Але цей біль її не підкорив.
Вона не прагне догодити світу,
Іде вперед крізь бурі і туман.
В її очах — гарячий подих літа,
А в серці — справжній, чесний океан.
Без фальші, без підробленого блиску,
Вона приймає кожен свій рубець.
У світі, де усе пливе під тиском,
Вона — творець, а не сліпий знавець.
Хай судять ті, хто звик до декорацій,
Хто криється за стінами ілюзій.
Вона ж цвіте без зайвих коронацій,
В своїй простій, величній амплітуді.
Відредаговано: 09.10.2026