Між небом і подихом

180

Вона така як є — не грає ролі,

Не носить масок, вигаданих див.

Її душа гартована в глибокій болі,

Але цей біль її не підкорив.

Вона не прагне догодити світу,

Іде вперед крізь бурі і туман.

В її очах — гарячий подих літа,

А в серці — справжній, чесний океан.

Без фальші, без підробленого блиску,

Вона приймає кожен свій рубець.

У світі, де усе пливе під тиском,

Вона — творець, а не сліпий знавець.

Хай судять ті, хто звик до декорацій,

Хто криється за стінами ілюзій.

Вона ж цвіте без зайвих коронацій,

В своїй простій, величній амплітуді.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше