https://st.booknet.ua/uploads/covers/220/1777314794_94.jpg
Між небом і подихом
179
Вона мовчить. А злива за вікном
січе повільно змучені сади.
І серце в неї дихає теплом,
що проростає крізь пласти біди.
Вона пройшла крізь морок і грозу,
несла свій біль крізь холод і дощі.
У кожну тиху, замучену сльозу
вкладала світло, щоб не згасли дні.
І раптом небо тріснуло вгорі,
і стихли хвилі збурених стихій.
Не залишилось страху у порі —
лиш простір світлий для надій.
І впав промінчик на живе чоло,
заграло світло в краплях на щоці.
Усе, що болем колись цвіло,
тепер розтане в сонячній руці.
Відредаговано: 09.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
