Між небом і подихом
176
А там, на небі, точно знають все:
Коли закінчиться довга ця зима,
Куди течія нас в кінці понесе,
І чому у темряві страху нема.
Там бачать кожен наш крок,
Усі чуття, що заховали в тиші,
І серед тисяч золотих зірок
Для кожного окрему повість пишуть.
Там наперед прописали наш шлях,
Звірили душі й відкрили мету,
І видно краще у нічних небесах,
Як ми долаємо вись непросту.
Ми на землі серед вічних тривог,
Часом не знаємо, де наша путь,
Та навіть серед розмитих доріг,
Зорі для кожного тихо цвітуть.
Коли здається — сили вже нема,
І гасне світло серед темряви й диму,
Згадай: ніколи не буває дарма
Те, що веде крізь холодну зиму.
Відредаговано: 09.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
