Я чую шелест ранкових зірок,
Коли весь світ ще дрімає в тиші.
І кожен промінь робить перший крок,
І ніч останні сторінки колише.
Вони звучать, мов крихітний кришталь,
Що розсипається над сонним містом,
Змиваючи нічну важку печаль
Прозорим, чистим, зоряним намистом.
Цей тихий шелест — музика свята,
Яку не кожен ладен наздогнати.
Вона цілує небо в багряні вуста
І вчить душі мовчати й відчувати.
Ще мить — і сонце спалить цей мотив,
Розчинить звук у гомоні буденнім.
Але у серці ранок залишив
Сліди зірок і спокій щемний.
Відредаговано: 11.10.2026