Між небом і подихом

175

Я чую шелест ранкових зірок,

Коли весь світ ще дрімає в тиші.

І кожен промінь робить перший крок,

І ніч останні сторінки колише.

Вони звучать, мов крихітний кришталь,

Що розсипається над сонним містом,

Змиваючи нічну важку печаль

Прозорим, чистим, зоряним намистом.

Цей тихий шелест — музика свята,

Яку не кожен ладен наздогнати.

Вона цілує небо в багряні вуста

І вчить душі мовчати й відчувати.

Ще мить — і сонце спалить цей мотив,

Розчинить звук у гомоні буденнім.

Але у серці ранок залишив

Сліди зірок і спокій щемний.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше