https://st.booknet.ua/uploads/covers/220/1777314794_94.jpg
Між небом і подихом
170
Та була б я ластівкою,
В небо кинулась стрімко й косо,
Заплітаючи лагідний спокій
У хмаринок м’які волокна.
Пролітала б над сонним садом,
Де земля засинає втомившись,
І тонким, невагомим крилом
Цілувала б дахи та вишні.
Не тримали б мене замки,
Ні кордони, ні земні жалі,
Я б летіла туди, де сонце
Миє ноги в морськім кришталі.
Я б гніздечко зліпила з любові
Під стріхою тихої хати,
Щоб весну приносити людям
І про світло їм щебетати.
Та тримає земне тяжіння,
Тільки думка увись злітає...
Якби стати мені крилатою,
Я б дізналась, де біль зникає.
Відредаговано: 09.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
