Між небом і подихом

168

Казала ніч: «Вже спи, маленька,

Тебе я ніжно пригорну,

І подарую в снах тихенько

Цю дивну казку неземну.

Ти заслужила все найкраще,

Що є в житті, і всі блага

До тебе йдуть, і не інакше,

Бо ти найкраща, дорога.

Тепер твоя прийшла година —

Усе збувається без сліз.

Ти засинай, моя дитино,

Під тихий шелест цих беріз.

Засни, заплющ глибокі очі,

Нехай печаль розтане вкрай.

І посеред святої ночі

Свою душевну тишу знай.

Спи солодко, облиш турботи,

Твоє від тебе не втече.

А ніч, позбавлена скорботи,

Торкнеться лагідно плечей».

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше