Між небом і подихом
167
Я — своя правда, і я — свій біль,
Сама собі суддя, сама собі свідок.
На рани мої сиплеться сіль,
Але я лишаю свій власний відбиток.
Я — тихий затишок, я — і шторм,
Що нищить старі, непотрібні кордони.
Не стану рабинею вигаданих норм,
Бо маю у серці свої закони.
Не треба порад і не треба жалю,
Мій попіл — це сила для нових творінь.
Я сама себе нищу, сама і люблю,
Втікаючи геть від чужих велінь.
Я вишила долю нитками розлук,
Сміялась тоді, коли серце тужило.
І скільки б життя не завдало мені мук,
Я в небо здіймаюсь, розправивши крила.
Нехай навкруги завірюха й туман,
І світ вимагає брехливих угод.
Я вилікую кожен свій давній обман,
Я — своя правда, і я — свій біль.
Відредаговано: 09.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
