Між небом і подихом

165

Я збережу усе в долонях —

І цей тремкий, прозорий час,

І перший промінь на скронях,

Що так зненацька знайшов нас.

Я збережу твою усмішку,

Твій тихий погляд, кожне слово,

І ту незнану, дивну книжку,

Що ми горнули випадково.

Не розгублю, не впущу в трави,

Хоч як би вітер не старався,

Бо серед тисячі забав ти -

Той світ, що в серці відізвався.

Коли навколо все холоне

І час рахунок свій веде,

Я розтулю свої долоні —

І пам’ять біль весь забере.

Усе залишиться зі мною:

Твій теплий подих, сині сни…

І за прозорою стіною

Сяятимуть твої вогні.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше