Між небом і подихом
162
Він довго блукав у тумані вагань,
Шукав іншу долю в далеких краях,
А вона крізь роки німих сподівань
Його берегла у молитвах і снах.
Він знову вернувся до рідних дверей,
Приніс свою втому і гіркоту літ,
А вона не звела своїх вірних очей,
Немов берегла його заповіт.
Він ніс оберемок запізнілих зізнань,
Боявся докорів і гострих образ,
А вона серед довгих своїх чекань
Все так же кохала, як в перший раз.
Він серцем збагнув крізь роки і вогонь,
Що тільки вона — його доля й життя,
Тоді вона тихо торкнулась долонь,
Щоб ніжністю стерти сліди каяття.
Він здався на милість її берегів,
Забувши про волю - припав до колін,
А вона без докорів і зайвих слів
В його «я вернувся» почула: «Навік».
Відредаговано: 09.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
