Між небом і подихом

160

Не бійся йти, коли не видно світла,

Коли дорога губиться в імлі.

Життя не раз доводить непомітно:

Можливе все на цій землі.

Учора мрія здавалася далекою,

Мов зірка, що згасає в небесах,

А завтра вже стає твоєю стежкою,

Яку тримаєш впевнено в руках.

Не кожен день дарує перемоги,

Не кожна ніч закінчується сном,

Та навіть, заплутані дороги

Колись приводять до омріяних вікон.

Тому живи, довірся серцю сміливо,

Не дай надії згаснути в душі.

Бо в цьому світі справді все можливо,

Якщо вперед іти, а не стоять в тиші.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше