Між небом і подихом
156
Для чужих вона може здаватись палкою,
Або надто холодною, наче зима.
Та для нього вона залишається тою,
Більш за яку жаданішої в світі нема.
Хтось у ній відчуває лиш перець і втому,
Хтось знаходить солодкий і лагідний мед.
Тільки він розгадає у затишку дому
Поєднання у ній і морозу, й тенет.
Вона — терпке вино у кришталевому склі,
Кава з дрібкою солі, що серце п'янить.
Найдорожча спокуса на цій всій землі,
Що таку смакувати не захочеться мить.
Хай для світу вона непомітна і звична,
Але в серці його — найдорожчий бенкет.
Ця гармонія смаку — свята й таємнична,
Де для кожного серця сховався секрет.
Відредаговано: 09.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
