https://st.booknet.ua/uploads/covers/220/1777314794_94.jpg
Між небом і подихом
155
Вона цвіте — не просить поклоніння,
Не кличе світ до власної краси,
Та в кожнім русі — горде одкровення,
Немов вогонь серед нічної тьми.
Її корона — пелюстки багряні,
Що вітер носить, мов старі листи,
Вона мовчить про власні давні рани,
Та вчить без слів достойно їх нести.
В полях стоїть — тендітна й нездоланна,
Не хилиться під тягарем грози,
Бо справжня сила — тиха й бездоганна,
Як цвіт, що виріс посеред сльози.
І люди йдуть, торкаючись очима,
До тої вроди, що пече, мов жар…
Бо мак — це серце: горде й вразливе,
Яке не кожен витримає дар
Відредаговано: 09.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
