Між небом і подихом

154

А я не сильна, я лише дитина,

Що так чекає сонячних розрад.

Мені потрібна лагідна хвилина

І теплий затишок, мов тихий сад.

Я так люблю, коли сіяє сонце,

Коли дарує промені палкі,

Коли заглядає тепло у віконце

І обіймають руки дорогі.

Мені б у тих обіймах заховатись,

Забути про дорослі всі жалі,

Щоб просто так усьому дивуватись,

Як це буває тільки на землі.

Нехай навколо шторми та негоди,

Я не закрию серце на замки.

Хоч я не сильна від своєї вроди,

Але я можу все, усім вітрам назло.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше