Між небом і подихом
151
Дякую тобі, мій Боже, що дав мені слова хороші,
Що проростають у душі, мов квіти навесні.
Їх не купити ні за срібло, ні за золото, ні гроші,
Бо в них живуть мої думки і сповіді земні.
Що можу обійняти словом, доторкнутись до душі,
Зігріти серце у пітьмі, де гаснуть ліхтарі,
Де люди губляться щодня у втомі та дощі,
І просять крихту доброти у тихої зорі.
Що я дихаю словами не для шуму і хвали,
Не для захоплених очей і марної юрби,
А щоб у темряві чужій вогні добра цвіли
І тихо гоїли серця від втоми і журби.
Тому складаю я рядки у тиші перед Богом,
Де кожне слово — мов свіча у темряві доріг.
І поки світиться душа любов’ю і тривогою,
Я буду сіяти тепло для змучених усіх.
Відредаговано: 09.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
