Між небом і подихом
150
Над мапою розкинутих світів,
Де креслять межі людські заборони,
Два голуби лишили рідний дім,
Летячи кожен у свої кордони.
Він — сірий голуб, втомлений крилом,
Шукав притулок у чужій столиці,
Де площі дихали важким склом,
І мерзли в сні ранкові бруківниці.
Вона — голубка біла, мов туман,
В гнізді далекім, під дощем прозорим,
Лизала рани від минулих ран,
Дивилась в небо, де згасали зорі.
Вони жили в підручниках розлук,
Де кожен крок — то інша мова й віра.
Між ними — тисячі солоних мук
І чужина — байдужа, дуже сіра.
Він брав свій корм із рук чужих панів,
Вона пила з калюж брудну отруту.
Обох єднав один і той же спів,
І туга, що не може бути скута.
Бо в різних країнах, під різним тлом,
Вони несли одне й те саме серце,
Що б’ється в грудях зболеним крилом
І тужить за рідним джерельцем.
Але земля кругліша за листи,
І вітер є один на всі простори.
Їм суджено було мости знайти
Там, де злилися океан і гори.
Небесний простір змив різницю мов,
Кордони зникли під крилом пташиним.
Їх доля — ця розірвана любов —
Злилась в польоті вічному, єдинім.
Злетілись двоє в синьому зеніті,
Де вже немає поділу й чужин.
І стало ясно: в цьому всьому світі
У них один на двох лишився дім.
Відредаговано: 09.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
