Між небом і подихом

149

Я відчуваю — це поріг і простір,

Де кожен видих переходить в крик.

Тут час не йде, він заглядає в гості,

Змиваючи минулого ярлик.

Я відчуваю серцем, не очима,

Як терпко пахне вранішня трава,

Як за моїми круглими плечима

Втома лягає в рими і слова.

Там, де тумани обіймають гори,

Де хвиля б'є у дикі береги,

Я п'ю цей день — гарячий і прозорий,

І змиваю розгубленості сни.

Нехай весь світ кудись спішить затято,

Шукає ідеали на льоту —

Я відчуваю силу просто жити

І нести в серці ніжну повноту.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше