Реєстрація

Між небом і подихом

147

Мій янголе, я тихо йду за тобою,

Ступаю у слід, де лишається світло.

Коли огортає цей світ пеленою,

Твоє крило гріє — ласкаво і ніжно.

Ти кроку не ступиш, щоб я не відчула,

Твій подих тримає мене над журбою.

І що б у житті я колись не минула,

Я знаю: ти поруч. Я йду за тобою.

Крізь морок і терни, крізь бурі й тумани,

Де гаснуть надії і втомлені зорі,

Твоя таємнича присутність не стане

Далеким відлунням у дикім просторі.

Веде мене голос твій — тихий, мов тиша,

Що серце лікує від болю й тривоги.

І долю мою твоя рука пише,

Світлом хрестячи тернисті дороги.

Подобається

#1361 в Різне
#206 в Поезія

У тексті є: вірші, віра в кохання, серце та любов

Відредаговано: 09.10.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись

Використання файлів Cookie

З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.

Детальніше