Між небом і подихом
146
Пишу життя — за сторінкою сторінка,
Лягає слово тихо між рядків.
То спалахне в душі жива сніжинка,
То згасне тінь недописаних снів.
Чорнилом стала пам’яті розмова,
А аркушами — дні, що відцвіли.
Буває доля гіркувата й сувора,
Та ми крізь неї гідно всі пройшли.
Гортає час мої нові сувої,
Лишає слід сріблистий на чолі.
Я не боюся осені палкої,
Коли дозріли ягоди й вірші.
Не все збулось, як мріялось несамовито,
І серце інколи торкає щем.
Та світло б’ється в грудях променисто,
І змива втому лагідним дощем.
Пишу життя... І в кожнім тихім слові
Пульсує світло, сонце і весна.
Допоки є іще крихта любові —
Ця книга недописана й жива.
Відредаговано: 09.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
