Між небом і подихом
145
Де скелі мовчать над проваллям глибоким...
Де тікала дівчина крізь морок і страх,
За кривавим слідом, за останнім кроком
Розквітала шипшина у диких вітрах.
Наче серце дівоче — пелюстками рожеве,
Та колючки ховала поміж ніжних гілок,
Бо не кожному можна торкатися нервів,
Що зростають із болю, мов терпкий димок.
Ми також, як шипшина, — красиві й колючі,
Після зрад і падінь проростаєм з біди,
І ховаємо душу у мовчанні пекучім,
Щоб чужі не дістались до нашої весни.
Та коли вже любов у серцях оживає,
Навіть рани старі обертаються в цвіт…
Бо шипшина не тільки від болю зростає —
В ній живе незламний, цілющий наш світ
Відредаговано: 09.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
