Між небом і подихом
144
Ти знаєш все, та погляд відведеш,
В душі болить, та посмішка — в устах.
І навіть там, де серце рветься вщерть,
Ти заховаєш тріщини в словах.
Ловитимеш світанки край вікна,
Немов у них заховане спасіння.
І знов мовчатимеш, бо тишина —
Єдине місце для твого горіння.
Ти будеш пити каву без тепла,
Дивитись в ніч, де зорі непривітні.
Бо втома так глибоко проросла,
Що навіть сни стають уже невтишні.
А люди скажуть: «Сильна, як завжди»,
Й не помітять бурі за плечима.
Бо ти навчилась йти через дощі
Зі світлом тихим, з закритими очима.
Та прийде день — і стихне темний біль,
І серце знов повірить необачно.
Бо навіть ті, хто втратили свій цвіт,
Колись знаходять щастя...все ж прекрасне.
Відредаговано: 09.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
