Між небом і подихом
141
Буває так: у вічі дивляться з добром,
Слова медові сиплють у долоні,
А за спиною — холод і погром,
І маски запітнілі на пероні.
Прощальний жест, обійми на папір,
Фальшиве «до побачення» крізь зуби...
Але у серця є свій власний зір:
Воно розрізнить, де любов, де згуба.
Нехай ідуть. Звільняється перон.
Не варто сліз, образи чи зітхання.
Усе фальшиве — то лише сезон,
Який зникає в променях світання.
Своє добро ти в серці збережи,
Не витрачай його на тих, хто прагне тіні.
Прощайся легко, без вагань межи,
Лишай собі свій спокій і коріння.
Фальшивий світ нехай іде на дно,
А ти живи, де істина і світло.
Бо в твоїм домі чисте є вікно,
Де справжнє щастя вже розквітло.
Відредаговано: 09.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
