Будь тим світлом, до якого тягнуться,
Коли навколо — морок і туман.
Нехай до рук твоїх серця пригорнуться,
Немов до ліків від глибоких ран.
Не треба крику, зайвої патетики,
Бо справжнє сяйво — тихе і ясне.
Воно живе у щирій арифметиці:
Віддай краплинку — і печаль мине.
Будь тим вогнем, не спалюючи,
Дороговказом у нічній імлі.
І навіть в миті, коли світ руйнується,
Тримай свічу запалену в собі.
Бо темрява — це лиш відсутність променя,
А страх боїться тих, хто йде вперед.
Будь тим життям, що крізь каміння
Проб’ється квіткою поміж тенет.
Відредаговано: 11.10.2026