https://st.booknet.ua/uploads/covers/220/1777314794_94.jpg
Між небом і подихом
137
На денці чашки холоне кава,
Гіркі краплини, мов сивий лід.
Так само тихо душа згасає,
Коли в очах вже не сяє світ.
Ще ніби поруч слова і люди,
І навіть, усмішка промайне.
Та щось у серці поволі студить,
І палкий вогонь у душі засне.
Охолонути може не лише кава,
Не тільки вечір чи теплий дім.
Людські почуття згасають рано,
Коли байдужість заходить в них.
І найстрашніше — не сніг, не осінь,
Не дощ холодний серед життя.
А коли той, кого серце просить,
Стає чужим серед почуття.
Відредаговано: 09.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
