Між небом і подихом

135

Якщо спитають: «Де живе любов?»,

Ти покажи на небо над собою,

Де синє небо народилось знов,

Наповнивши, цей світ, увесь красою.

Тоді вкажи на серце в грудях,

Яке так тихо й безупинно б'ється.

Воно тримає весь наш світ в руках,

І з нього ніжність у життя ллється.

Потім згадай про дзеркало думок,

Вкажи на очі, що горять відкрито.

Бо саме в них ховається димок,

Яким усе навколо тихо відігріто.

І наостанок, руку приклади

До тої душі, що не знає тління.

Любов живе там, чиста від біди,

Як наше вічне, лагідне коріння.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше