Між небом і подихом

134

Я вірю в тиху, мудру доброту,

Що не кричить про себе на порозі,

В душевну чесність, чисту і просту,

Яка тримає на крутій дорозі.

Я вірю в погляд, де немає дна,

Де біль чужий відсвічує, як власний,

Де світить правди іскра неземна —

Мов промінь світла, у пітьмі нещасній.

Я вірю в руку, що тримає крок,

Коли земля утікає з-під ніг раптово,

В мовчання тих, хто вивчив свій урок

І не вдягає мудрість у облудне слово.

Нехай навколо точиться двобій,

І циніки диктують власні межі, —

Я вірю в світло найпростіших дій,

На нім стоять моєї віри вежі.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше